Назад 147 років від дня народження українського композитора Миколи Леонтовича 13 грудня виповнюється 147 років від дня народження Миколи Леонтовича - геніального українського композитора, хорового диригента, громадського діяча, педагога, збирача фольклору, одного із засновників української національної композиторської школи. Його різдвяна колядка «Щедрик» стала символом новорічних свят у всьому світі, найбільш популярна в англомовному аранжуванні як Carol of the Bells.
Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту (зараз Немирівська громада Вінницької області) в сім'ї сільського священика Дмитра Феофановича Леонтовича. Цікаво, що в роду Леонтовичів було п'ять поколінь священників, і сам майбутній композитор також продовжив родинну династію.
Проте у сім'ї Леонтовичів також панувала любов до музики. Мати — Марія Йосипівна мала гарний голос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також із дитинства вчилися музики й згодом стали співаками та музикантами. Проте початкову музичну освіту Леонтович здобув саме від батька Дмитра, який чудово співав, грав на цитрі, скріпці, гітарі, балалайці, віолончелі та деякий час керував хором семінаристів.
У 1887 році Леонтович почав навчання у Немирівській гімназії, але вже наступного року, через фінансові труднощі, батько перевів хлопця до Шаргородського початкового духовного училища. У цьому училищі Микола Леонтович вивчив спів за нотами й здатний був вільно читати складні партії в церковних хорових творах.
У 1892 році Микола Леонтович почав навчання у Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Подільському. Там він студіював теорію музики, техніку хорового співу та вчився грати на скрипці, фортепіано та інших музичних інструментах. У той же час він починає працювати над обробкою народних мелодій, звертаючись до робіт Миколи Лисенка як прикладу для власної творчості.
Батьки Леонтовича бажали, щоб хлопець продовжив сімейну традицію та став священником. Проте після закінчення семінарії у 1899 році Леонтович відмовився від духовного сану, кілька років працював вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалював свою музичну освіту. Любов до музики залишалася з ним всюди — навіть під час вчителювання Леонтович організовував літературно-музичні вечори з учнями.
У 1901 році Леонтович видає перший збірник пісень з Поділля, а вже у 1903 році — другий збірник подільських пісень, який він присвячує Миколі Лисенкові.
Восени 1904 року композитор переїздить на Донбас і влаштовується там викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Вже наступного року, під час революції, Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Однак його діяльність привертає увагу поліції, тож Леонтович повертається на Поділля (місто Тульчин), де продовжує викладати музику і спів у єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священників.
З 1909 року Леонтович починає навчання під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава. У той же час композитор починає створювати багато хорових обробок («Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик»), серед яких з'являється і славнозвісний «Щедрик».
Існує окрема версія, що «Щедрик» був першочергово написаний як домашнє завдання. Оскільки Леонтович займався з Болеславом Яворським, частина дослідників припускає, що відома композиція була спробою відродити і творчо переосмислити найдавніші шари українського обрядового фольклору.
У 1916 році з хором Київського університету Леонтович виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки. На той момент це була вже четверта редакція твору.
У жовтні 1921 року композицію представили на концерті у Карнегі-Голлі в Нью-Йорку. А в 1936 році, Пітер Вільховський, працівник радіо NBC, створив англійську версію тексту до «Щедрика», відому як Carol of the Bells. Ця версія поширилась під новою назвою, зробивши українську мелодію всесвітньо відомою. При цьому період із 1919 по 1921 роки, коли твори Леонтовича набули популярності у Європі, був одним із найбідніших етапів у житті композитора — йому не вистачало грошей навіть на харчування чи одяг.
Творчий доробок Миколи Леонтовича нараховує понад 150 музичних творів. Митець також захоплювався обробкою козацьких пісень: після подорожі на Хортицю композитор особливо надихнувся цим явищем української музики.
У доробку Леонтовича збереглися обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні.
1921 трагічно загинув – застрелений чекістом у батьковому домі в с. Марківка. 1921, одразу після смерті Леонтовича, у Києві створили комітет вшанування його пам'яті. Цього ж року його ім'ям було названо одну з вулиць Києва, а 1922 створено Музичне товариство імені Леонтовича.
Микола Леонтович з родиною. Дружина Клавдія Жовткевич та донька Галина. Середина 1900-х. Фото: argumentua.com
Мініскульптура мелодії «Щедрик» Миколи Леонтовича. Встановлено в Ужгороді 5 грудня 2024 року. Фото: vinbazar.com
Джерело: Суспільне Культура
Назад |