Назад

Нематеріальна культурна спадщина означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами, як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини (п 1. ст. 2 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини України).

Визначення, терміни, поняття

Термін «нематеріальна культурна спадщина» – означає: звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як  частина їхньої культурної спадщини.

Нематеріальна культурна спадщина,  передається від покоління до  покоління,  постійно  відтворюється  спільнотами  та  групами  під впливом  їхнього  оточення,  їхньої взаємодії з природою та їхньої  історії  і формує  у  них  почуття  самобутності  й  наступності, сприяючи   таким   чином  повазі  до  культурного  різноманіття  й творчості  людини. (п 1. ст. 2 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини)

Термін «громади/спільноти» – об’єднання носіїв-практиків та споживачів елементу НКС (незалежно від статі, віку, походження, соціального, економічного статусу), зацікавлених організацій, які відіграють центральну роль у розповсюдженні та передачі живої спадщини. Громада/спільнота не має чітких кордонів (географічних, етнічних), не є однорідною, може складатися з різних груп, організацій та об’єднувати як носіїв-практиків елементу НКС, так і державні, недержавні, громадські організації. (п.2 Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України)

Кожна держава-учасниця в рамках своєї діяльності з охорони нематеріальної культурної спадщини прагне  забезпечити  якнайширшу участь спільнот,  груп та,  у відповідних випадках,  окремих осіб, які створюють, зберігають і  передають спадщину, а  також активно залучати їх до управління спадщиною. (ст. 15 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини)

Термін «елемент нематеріальної культурної спадщини (далі – елемент НКС)»- окремий прояв НКС, що може бути традицією, культурною практикою, подією, знаннями чи навичками, або поєднанням кількох цих аспектів; (п.2 Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України)

Термін «носії-практики елементу НКС» – окремі особи, які практикують, відтворюють та передають НКС, мають почуття ідентичності на основі спільної НКС, об’єднані спільними навичками, досвідом та спеціальними знаннями, цінують та визнають свою НКС; (п.2 Порядкуведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України)

Визначення галузей нематеріальної культурної  спадщини

Термін «нематеріальна культурна спадщина», проявляється, inter alia, у таких галузях:

• усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;
• виконавському мистецтві;
• звичаях, обрядах, святкуваннях;
• знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;
• традиційних ремеслах,

а також:

• традиційній кухні;
• народних іграх;
• фестивалях;
• народній медицині (ті елементи НКС, що не шкодять здоров’ю та життю людини);
• народних промислах;
• традиційній музиці;
• культурних просторах.

(п. 2 ст.2 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, п.3 Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України)

Термін «охорона» означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності нематеріальної культурної спадщини,  у тому числі її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, ї передачу, зокрема  шляхом формальної та неформальної освіти,  а також відродження різних аспектів такої спадщини. (п.3  ст.2 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини)

Визначення переліків нематеріальної культурної спадщини

Щоб забезпечити ідентифікацію для  охорони,   кожна держава-учасниця  з  урахуванням  своєї  ситуації  складає один чи більш ніж один перелік нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території. Такі переліки повинні оновлюватися регулярно. (ст. 12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини)

Назад