Назад Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів Найстрашнішою сторінкою людської історії стала історія нацистських таборів. Існувало декілька типів таборів: трудові, транзитні, гетто, для військово полонених, табори знищення. Попри істотні відмінності у призначенні й специфіці функціонування, всі табори стали безупинним конвеєром смерті. На землях окупованої ворогом України було створено понад 250 таборів для радянських військовополонених. Саме до такого типу відносять табори, що існували на території нашого міста. Для таборів пристосовували випадкові приміщення або майданчики просто неба, огороджені кількома рядами колючого дроту зі сторожовими вежами. Харчування було жахливим, умови утримання - нестерпними. Табори існували в декількох місцях: біля озера Жгань, у дворі для худоби колгоспу ім.Шевченка, Мочунний рів (це територія Покровщини), в будівлях в'язниці (зараз УВП-31).
Та найбільшим за кількістю утримання полонених був табір у Спасо- Преображенському монастирі. Військовополонених використовували на тяжких фізичних роботах: заготовляти ліс, навантажувати і розвантажувати залізничні ешелони, ремонтувати дороги, будувати військові об’єкти. У всіх таборах спостерігалася висока смертність, голод, відсутність медичної допомоги, знущання над в'язнями, масові знищення .
Всі місця розташування колишніх таборів та масових військових поховань увічнені та вшановані нащадками. Бо найважливішою є пам’ять — жива пам’ять, яка має сторінку в історії, і цю сторінку неможливо ні викреслити, ні забути, ні переписати, бо вона відбулася.
Тому сьогодні так важливо передавати живу пам’ять і пам'ятати про злочини проти людства та шанувати пам’ять про жертв війни, жертв нацистських переслідувань.
Назад |