Назад

 Генерал і краєзнавець Василь Устименко

18 січня 1937 р. в с. Жукля Корюківського району Чернігівської області народився Василь Устименко  -  український журналіст, краєзнавець, автор, співавтор і упорядник понад 20 книг з історії Чернігівського краю, один з фундаторів Служби спеціального фельд'єгерського зв'язку України, держслужбовець 2-го рангу, лауреат премій імені Михайла Коцюбинського та Дмитра Яворницького, народний посол України, дійсний член Товариства «Інтелект нації», генерал-майор внутрішньої служби України.

З 1999 р. – член Ради товариства «Чернігівське земляцтво», керівник Корюківського регіонального земляцького відділення. Нагороджений Почесним знаком товариства «Чернігівське земляцтво».

Незважаючи на те, що постійно працював на державній службі, захоплювався краєзнавством, досліджував історію рідного села Жукля, а також історію Корюківщини, зокрема, і про Корюківську трагедію, також написав книгу «Обов'язок. Звитяга. Честь. З історії Урядового військово-кур'єрського зв'язку та Служби дипломатичних кур'єрів України».

Таких краєзнавчих творів, як книга про Жуклю, в Україні небагато. Це унікальна фундаментальна праця про історію села. А загалом кожна книга Василя Євдокимовича про чернігівський край  глибока і наповнена цікавим матеріалом. Як представник Чернігівського земляцтва, дуже опікувався рідним селом, школою, допомагав землякам, привозячи часто навіть мішок цукру чи борошна для шкільної їдальні. А ще мріяв, щоб у кожному саду росла «земляцька» яблунька. Для цього привіз у Жуклю 390 саджанців і роздав людям. Ця гарна ідея запрограмована на майбутнє, адже людини уже немає, а деревця ростуть і плодоносять, як теплий спогад про добро.

Також багато років був у редакційній колегії «Календаря Чернігівського земляцтва» та газети «Отчий поріг», де надруковано чимало його краєзнавчих розвідок.

У 2000 році став лауреатом премії ім. М.Коцюбинського за впорядкування «Календаря Чернігівського земляцтва».

За матеріалами Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського

Життєвий шлях Івана Труша

 

18 січня 1869 року народився відомий український художник Іван Труш.
Іван Труш був одним із яскравих послідовників імпресіонізму у живописі Західної України, цей художній напрям знайшов яскраве відображення в його творчості. Митець використовував дрібні мазки, правдиво передавав момент та враження від нього. Він намагався передати рідну природу у всій її красі, а не просто суб’єктивні враження від побаченого. Також він багаторазово зображав один і той же мотив в різний час чи пору року (цикл «З життя пнів», образ сосни).

Імпресіонізмом Труш не захопився спонтанно. До такого світобачення студент дійшов свідомо, цьому сприяв його вчитель, професор Краківської академії мистецтв Ян Станіславський, котрий у 1895 році відвідав Париж, де на власні очі побачив нове мистецтво та захопився творами імпресіоністів – Клода Моне, Каміля Піссаро, Альфреда Сіслея.

Повернувшись до Львова, сповнений бажання створити на Галичині осередок подібний до Кракова, Іван Труш організовував виставки, писав статті до львівських часописів, знайомив широкий загал з актуальними проблемами сучасного мистецтва. Молодий художник поставився до імпресіонізму своєрідно, його захоплювало вміння митців передавати загальне враження від природи, їхня невимушена, ніби випадкова композиція, насичений колорит. Природа в усій красі захоплювала його, він любив писати пейзажі на пленері, бо це давало можливість збагатити палітру.

Сад на околиці Львова, яка називалась Францівка, став для Труша-художника джерелом натхнення і місцем відпочинку. Іван Іванович створював свої пейзажі за допомогою кольору і освітлення надавав їм певного ліризму і звичайні мотиви ставали неповторними на його полотнах.

В колекції Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана є робота «Квітучий кущ», яку він написав на початку ХХ століття. Завдяки пензлю Івана Труша ми радіємо красі барв у буденному.

 

(За матеріалами Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана)

 

 

 

 

Назад