|
| 22 грудня
Назад
Історик та краєзнавець Григорій Курас
Григорій Курас народився 22 грудня 1957 року в Харкові в сім’ї лікаря Михайла Григоровича Кураса і вчительки англійської мови Марії Йосипівни Грабовської. Дитячі та юнацькі роки він провів у м. Щорсі Чернігівської області (нині – м. Сновськ), на батьківщині батька, який упродовж майже тридцяти років обіймав посаду головного лікаря місцевої залізничної лікарні.
З раннього дитинства Григорій Курас захопився минувшиною, їздив на екскурсії, цікавився історією своєї родини, міста. Ця зацікавленість привела юнака до історичного гуртка при місцевому музеї, де з часом Григорій Курас став позаштатним екскурсоводом.
У 1975 році юнак закінчив Щорську середню школу № 3, вступив на історичний факультет Чернігівського педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1980 році з відзнакою. У вересні того ж року почав працювати вчителем історії в середній школі № 3 м. Щорса. У той же час захопився вивченням діяльності революційних народників і передусім С. Г. Нечаєва.
Проте наукові плани змінилися після приїзду на один із семінарів до школи доцента Чернігівського педінституту ім. Т. Г. Шевченка, кандидата історичних наук Т. П. Демченко. З її легкої подачі Г. М. Курас обрав іншу тему дисертації – про діяльність Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Розпочалася довга і копітка робота зі збирання матеріалів.
Водночас Г. М. Курас включився у краєзнавчий рух, який розгортався в регіоні. Один із промоутерів цього руху, доцент, кандидат історичних наук, нинішній директор Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О. М. Лазаревського Олександр Коваленко залучив його до участі у краєзнавчій роботі. Відтоді Г. М. Курас – активний учасник обласних та всеукраїнських краєзнавчих конференцій. У 1987 році він узяв участь у Першій Всесоюзній конференції з історичного краєзнавства й познайомився з відомим ученим і прихильником краєзнавства С. О. Шмідтом. Пізніше, 1988 року, відбулася їхня зустріч, на якій молодому науковцю було запропоновано написати тези для Другої Всесоюзної конференції з історичного краєзнавства і взяти безпосередню участь у її роботі. У березні 1990 р. Г. М. Кураса було обрано делегатом Установчого з’їзду Всеукраїнської спілки краєзнавців від Чернігівської області.
У 1992 році Г. Курас успішно захистив дисертацію на тему «Чернігівська архівна комісія та її внесок у вивчення історії України», здобувши науковий ступень кандидата історичних наук. Тоді ж він здійснив кілька вдалих спроб популяризації відомостей про архівну комісію та її діячів.
Однією з найпривабливіших постатей став для Г. М. Кураса письменник, перекладач і громадський діяч Михайло Могилянський, народженням, життям і діяльністю пов’язаний з Чернігівщиною. У 1990 році Григорій Михайлович у співавторстві з В. Г. Сарбеєм надрукував першу наукову біографію цієї непересічної людини.
З 1998 року Г. М. Курас мешкав у Нью-Йорку і проводив розшуки архівних матеріалів про істориків – вихідців з Чернігівщини Д. Дорошенка, В. Дубровського, О. Оглоблина, В. Шугаєвського, збирав матеріал про визначних діячів української діаспори – Є. Архипенка, І. Борщака, Н. Полонську-Василенко та інших. Досліджував архіви Української Вільної Академії Наук (УВАН) у США, Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ), українські матеріали з Бахметєвського архіву Колумбійського університету, українську бібліотеку та архів у м. Стемфорд (штат Коннектикут), матеріали Слов’янського відділу Нью-Йоркської Публічної Бібліотеки, бібліотеки в Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерсі). У 2000 році Г. Курас виступив на конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження О. Оглоблина, яка відбулася в НТШ у Нью-Йорку. У 2006 році обраний членом-кореспондентом УВАН у США і членом НТШ в США. Григорій Курас був представником журналу «Сіверянський літопис» у Нью-Йорку, активно друкувався в наукових та популярних виданнях. У 2006 році закінчив роботу над бібліографією Д. Дорошенка, яку вважав своїм другим після захисту дисертації науковим досягненням.
Нездійсненою залишилася підсумкова праця про М. Могилянського та його родину. Григорій Михайлович плекав намір підготувати збірник праць Павла Зайцева – спогадів, вибраних статей, написаних в еміграції. Не судилося…
16 березня 2008 року у Нью-Йорку не стало Григорія Кураса. Але залишилася пам’ять: його пам’ятають як в Україні, так і в далекій Америці. Так, у 2013 році на фасаді школи у Сновську, де навчався і згодом працював майбутній учений, на його честь була урочисто відкрита меморіальна дошка. У Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка було організовано кілька засідань клубу «Краєзнавець», присвячених пам’яті Г. М. Кураса. На базі Інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка організовуються Курасівські читання, продовжується видання наукових розвідок українського історика.
За матеріалами Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка
Український історик та краєзнавець Аркадій Верзилов
Серед чернігівських краєзнавців кінця ХІХ – початку ХХ ст. одне з чільних місць по праву посідає Аркадій Верзилов (22 (8 за ст. ст.).12.1867 – 14.07.1931).
Він народився в с. Ковчин Чернігівського повіту Чернігівської губернії (нині село Куликівської територіальної громади Чернігівського району) в сім’ї діловода судової палати. Дитячі роки Аркадія Верзилова минули серед простих людей, сільського побуту, місцевої старовини, мальовничої природи і залишили теплі спогади про теплу домівку, тому окремі роботи він підписував псевдонімом Ковчинець.
Закінчивши Чернігівську чоловічу гімназію, Аркадій Верзилов вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, де навчався під керівництвом В. Б. Антоновича. У 1889 році студент-історик брав участь у розкопках на Соборній площі Чернігова, досліджував городища в межах міста.
Після закінчення університету Аркадій Васильович працював у Центральному архіві в Києві. У той час набула відомості його праця «Нариси торгівлі південної Русі з 1480–1569 рр.».
У 1893 році А. В. Верзилов повернувся до Чернігова і зайняв посаду міського секретаря, а невдовзі був обраний міським головою і залишався на цій посаді до 1917 року. Активно займався благоустроєм міста, керував розбудовою водогону та лікарні для інфекційних хворих, сприяв організації санітарної служби, розробляв проєкти електрифікації міста, будівництва електростанції, лазні, створення Вільної пожежної команди, заохочував будівництво шкіл, був причетний до підготовки та проведення у 1908 році 14-го Археологічного з’їзду. Аркадій Верзилов прагнув перетворити Чернігів на значний торговельний та промисловий центр, для чого вважав за необхідне прокладання залізничної магістралі через місто.
Службу у міському самоврядуванні А. В. Верзилов поєднував з педагогічною діяльністю: викладав географію на Чернігівських комерційних курсах, а згодом – історію у Чернігівській торговельній школі. У 1917 році А. В. Верзилов очолив першу українську гімназію в Чернігові. Свої знання історик передавав слухачам Чернігівського народного університету. У 1919 році краєзнавець виступив з курсом лекцій «Історія України та Русі з IX по XVII ст.». Одночасно викладав курс «Історія Чернігова» у Чернігівському народному університеті, викладав на учительських та кооперативних курсах. Тоді ж почав писати твори українською.
А. В. Верзилов був одружений з удовою надвірного радника Марією Іванівною Афанасьєвою, яка мала від першого шлюбу доньку Євгенію. 10 липня 1902 року у подружжя народився син Леонід, а 1 листопада 1905 року – Аркадій. Подружжя мешкало у придбаному в Чернігові будинку по вул. Зеленій 16, який, на жаль, не зберігся.
А. В. Верзилов разом з відомими громадськими діячами відродили Чернігівську українську громаду. Незабаром у її складі перебувало вже 22 особи. Згадуючи про діяльність Чернігівської громади до 1905 року, А. В. Верзилов зауважив, що вона мала на меті передусім поширювати національну ідею, підтримувати українську культуру, оскільки культура, на думку історика, – це «щось стале, живе, побутове, що не може бути схованим». Одночасно він був членом «Просвіти», брав активну участь у розбудові Чернігівської громадської бібліотеки (нині Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка).
У 1900 році Аркадій Верзилов став членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії, на засіданнях якої виступав з цікавими доповідями про В. Антоновича, О. Лазаревського, «Про польсько-шляхетське землеволодіння на Чернігівщині», «Уніатські архімандрити в Чернігові» тощо.
У бурхливі часи Української революції А. В. Верзилов брав участь в урочистих заходах, присвячених проголошенню Української Народної Республіки. Разом з І. Л. Шрагом та Д. І. Дорошенком він виступив з промовою біля Спасо-Преображенського собору, після чого відбувся парад військ Чернігівського гарнізону. У квітні 1918 року А. В. Верзилов разом з О. О. Бакуринським та І. З. Брегіним були обрані до складу Чернігівського губернського земського зібрання від Чернігівської міської думи.
У 20-ті роки XX ст. А. В. Верзилов підготував праці «Найдавніший побут Чернігівської околиці», «Наукове життя в Чернігові (1914–1924 рр.)», працював ученим секретарем Чернігівського наукового товариства, в комісії зі складання Біографічного словника українських діячів, у комісії «Старого Чернігова», друкувався в різних періодичних виданнях. У 1928 році вийшли його спомини про В. Б. Антоновича та М. І. Костомарова. Блискучий лектор А. В. Верзилов виступав з доповідями та споминами про Л. І. Глібова, М. М. Коцюбинського, М. С. Грушевського тощо.
Помер Аркадій Верзилов 14 липня 1931 року у власному будинку в Чернігові внаслідок тяжкої невиліковної хвороби. Його було поховано на місцевому цвинтарі. Ім’я громадського діяча і краєзнавця А. В. Верзилова посіло почесне місце в історії України та в історії нашого міста. У 2016 році в Чернігові на честь Аркадія Верзилова названа одна з вулиць. У січні 2022 року було порушене питання про встановлення меморіального барельєфа на будівлі колишньої Чернігівської міської думи в пам’ять про видатного земляка, краєзнавця, громадського діяча, українського історика Аркадія Верзилова.
За матеріалами Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка
Назад | 09 Січня 2024 12:47
20 Листопада 2023 10:54
|