Назад

Непересічна особистість

24 листопада 1806 року народився Олекса Стороженко – письменник, етнограф, музикант, художник, військовий, слідчий-криміналіст. Народився він у с. Лисогори Борзенського повіту на Чернігівщині в сім'ї дрібного поміщика, відставного поручика Петра Стороженка.

Козацький рід Стороженків відомий з XVII ст.; відомості про його представників є в гетьманських універсалах і документах Генеральної військової канцелярії XVIII ст. Представників роду можна знайти серед козацької старшини Гетьманщини, які володіли чималими маєтками в Україні, зокрема на Полтавщині.

Одержав непогану освіту у приватному навчальному закладі, потім пішов на військову службу, де зробив гарну кар’єру. Закінчив службу на посаді чиновника з особливих доручень при київському генерал-губернаторі.

Літературна діяльність Олекси Стороженка припадає на 1850-1860-ті роки — переламний і суперечливий період у суспільно-політичному, економічному та духовному житті українського народу. Під час тодішнього національно-культурного пробудження на українському літературному обрії з'явилося ім'я Стороженка. Він почав писати російською мовою, друкувався у 1850-х у російських часописах «Северная пчела» і «Библиотека для чтения». Тут опубліковані «Рассказы из крестьянского быта малороссиян», роман-хроніка «Братья-близнецы» та інші.

З появою журналу «Основа» Стороженко почав писати українською. Україномовна спадщина тематично не дуже розмаїта. Побут, звичаї, фантастика і демонологія тогочасного українського селянства та сторінки козацької держави, пов'язані з останнім періодом Запорозької Січі, з Коліївщиною, з образами колишніх січовиків — ось майже все коло порушених письменником тем. Найвідоміші його твори: «Скарб», «Вуса», «Закоханий чорт», «Марко проклятий», «Гаркуша» та ін. Деякі оповідання були перероблені на п’єси та ставились на сценах українських театрів.

         За матеріалами Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського

Назад