Анонси
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
         
      6 жовтня

      Назад

                                                                   

       
       

      Художник Сергія Світославський

      Чи знаєте ви, з кого Віктор Васнєцов писав голову Мойсея, розписуючи один з пілонів Володимирського собору у Києві? Хто, подорожуючи Середньою Азією, власноруч відловлював і відправляв до новоствореного Київського зоопарку екзотичних птахів і тварин?
      Відповіді на ці питання відомі тим, хто знайомий з життєвим і творчим шляхом українського художника-реаліста, живописця, одного з засновників та членів Київського товариства художніх виставок Сергія Світославського.

       Творами на українську тематику, написаними на Батьківщині, його ім'я назавжди закарбоване в історію розвитку образотворчого мистецтва України.
                 6 жовтня виповнюється 165 років від дня народження митця. Він належить до плеяди визначних українських художників, творчість яких мала вплив на розвиток національного пейзажного живопису останньої чверті ХІХ – початку ХХ століття. Це відомі нам Сергій Васильківський, Киріак Костанді, Петро Левченко, Володимир Орловський, Микола Пимоненко.

      Народився майбутній художник у Києві в 1857 році. У 18 років вступив до Московського училища живопису, скульптури і архітектури.
      З весни по осінь 1883 року Світославський, перебуваючи у творчій подорожі узбережжям Чорного моря та Київською, Чернігівською, Полтавською, Катеринославською губерніями, не зміг вчасно з’явитися на навчання, за що був виключений з училища.

      Повернувшись до Києва художник поселяється в батьківській оселі. Пише затишні куточки Куренівки, повені, краєвиди Дніпра. Активно експонується, причому в експозицію своїх виставок включає твори молодих невідомих художників-початківців. Жертвує кошти від виставки Київському відділу Червоного хреста. Створює власну художню студію, до якої приймає 40 студентів, виключених з Київського художнього училища за участь у революційних мітингах 1905 року. Певний час його учнями були Олександр Богомазов і Олександр Архипенко.

      Визнання і славу Сергій Світославський здобув ще за життя. З початком Першої світової війни та революційних потрясінь 1917 року художника очікувало забуття. Але страшнішим за забуття для нього була втрата зору. Митець змушений був відійти від малярства.

      Помер Сергій Світославський 19 вересня 1931 року. Від його хати в Куренівці не залишилось нічого. Але ж, як не банально це звучить, – мистецтво вічне. Творчий спадок художника живе. До вашої уваги живописні твори Сергія Світославського «Рибальські тенета» (90-ті роки ХІХст.) та «Українська хата» (кін.ХІХ- поч.ХХст.)

       

       

       
       
       
       
       
       
       
       

      Голова Ради Міністрів Української держави

      родом Із Седнева

       

      6 жовтня 1851 року в містечку Седнів неподалік Чернігова народився український громадський і державний діяч Федір Лизогуб (1851–1928).

      Федір Андрійович походив зі старовинного козацько-старшинського роду Лизогубів. Його старший брат Андрій був чиновником Міністерства юстиції, дійсним статським радником, а молодший, Дмитро, – революціонером, одним із організаторів «Народної волі» (страчений за підготовку замаху на російського царя Олександра II). Дитинство Федора Лизогуба минуло в Седневі та у місті Монпансьє (Франція), де він закінчив місцевий коледж. Продовжив навчання у Петербурзькому реальному училищі. Здобувши агрономічну освіту, Федір Лизогуб розпочав громадсько-політичну діяльність.

      Протягом 1888–1897 років був гласним Городнянської повітової управи. У 1888−1897 роках працював у Чернігівській губернській земській управі. У 1901−1915 роках – голова Полтавської губернської земської управи. За сприяння Федора Лизогуба Полтава і Миргород перетворилися на центри української культури. Федір Андрійович був одним із ініціаторів спорудження в Полтаві нового будинку земства в національному стилі й пам’ятника Іванові Котляревському, фінансував видання творів Івана Котляревського, сприяв відкриттю кількох музеїв. Матеріально підтримував українське декоративно-прикладне мистецтво, великого значення надавав листуванню з провідними українськими громадськими і культурними діячами щодо збору коштів на відкриття пам’ятника Т. Г. Шевченку.

      У 1915–1917 роках був членом Ради для заведення земського самоврядування при намісникові Кавказу.

      Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії Федір Лизогуб обіймав посаду завідувача департаменту іноземних підданих Тимчасового уряду.Тоді ж він вступив до партії октябристів.

      Після встановлення радянської влади в Росії Федір Лизогуб повернувся в Україну. Тут долучився до роботи Генерального Секретаріату Центральної Ради − працював консультантом із земельних питань.

      З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського був призначений міністром внутрішніх справ в уряді М. Устимовича, а з травня 1918 року – головою Ради Міністрів Української держави й міністром внутрішніх справ України. На цій посаді перебував до 14 листопада того ж року.

      За час прем’єрства Федора Лизогуба в Українській державі відбулися стабілізація економіки і фінансів, утвердження Української держави на міжнародній арені, було видано для шкіл українськомовні підручники, введено українську мову у шкільні програми, засновано майже півтори сотні нових українськомовних гімназій, відкрито два нові українські університети (у Києві й Кам’янці-Подільському), створено національний архів, бібліотеку та Українську академію наук, відкрито перший молодіжний національний театр і художню галерею.

      За участі Федора Андрійовича проведена велика організаційна робота з утворення постійної штатної структури й підрозділів Сухопутних військ Української держави, реформування Військово-Морського флоту, відновлення Українського козацтва та органів Державної варти.

      Після опублікування гетьманом Павлом Скоропадським 14 листопада 1918 року «Грамоти Гетьмана всієї України» до всіх українських громадян і козаків України» та проголошення федеративного союзу України з майбутньою небільшовицькоюРосією Федір Лизогуб склав свої повноваження. Невдовзі після цього Федір Андрійович емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенів. Скінчив свій земний шлях у м. Белград (нині Сербія) в 1928 році.

      26 вересня 2012 року в Седневі Чернігівського району було відкрито пам’ятник Федорові Лизогубу.

       

      За матеріалами Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка

       

       

       

       
       
       
       
       

      Назад

      09 Січня 2024 12:47
      20 Листопада 2023 10:54