Знавець рідного краю

          Безцінний науковий спадок археологічних досліджень Подесення  залишив нащадкам Іван Федорович Іванченко – звичайний вчитель історії, невтомний пошуковець, що присвятив все своє життя  археологічним розвідкам та вивченню  минулого краю.

           Розуміючи вагоме значення археологічних знахідок  для дослідження історії Сіверщини, в середині 1990-х років передав значну частину своєї колекції до краєзнавчого  відділу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».  Знаряддя праці, кераміка, крем’яні наконечники стріл,  зброя епох неоліту, бронзи та раннього слов’янства, представлені в  музейній експозиції,  викликають значний інтерес серед відвідувачів.

          Народився Іван Іванченко 20 вересня 1929 року в с. Савинках, Корюківського району Чернігівської області. В  молоді роки  працював  на шахті в м.Добропілля Донецької області підривником. Після трагічного випадку, вирішив змінити професію. В 1955 році закінчив Городнянську середню школу робітничої молоді, потім Харківський державний університет. З 1965 року – вчитель історії Смяцької середньої школи, згодом  – відмінник народної освіти, краєзнавець. Близько тридцяти  років  працював з дітьми, прищеплював їм любов до рідного краю.

          Зацікавленість минувшиною, спонукає вчителя до співпраці з науковцями – істориками та археологами.   Наприкінці 60-х – на початку 70-х років Іван Федорович  разом з вченими інституту археології  АН СРСР  бере  участь  у розкопках  слов’янських  поселень на території  Чернігівської  і Сумської областей.   Згодом, отримавши дозвіл на розкопки від  інституту археології АН УРСР, разом  з  учнями старшокласниками  започатковує обстеження  берегів Десни та її приток:  Судості, Зноби, Свиги, Смячки, Торкни, Роми, Сейму, Убеді.

          На згаданій  території виявлено понад 100 пунктів  з  численними унікальними археологічними знахідками. Методика вивчення  проста, але разом з тим  і найефективніша  – піші походи, що давали можливість не пропустити жодного зручного місця для поселення древньої людини.   Як виявилось не всі стоянки були вивчені  археологами і відображені в науковій  літературі.  Археологічні розвідки виявили чимало білих плям. Наприклад, про місцеве металургійне виробництво в VIII – X ст.ст. можна говорити на підставі  знайденого на правому березі  річки Рома, поблизу с. Леньків,  сопла, шлаків та ллячки  (пристрій для розливання металу). У всіх виявлених поселеннях зустрічається значна кількість  керамічних виробів різних  культур, на які посилаються  археологи з багатьох країн світу. 

           Значення археологічних пам’яток Новгород-Сіверщини  виходить далеко за межі історії краю. Їх вивчення стало важливим вкладом в історію східно-слов’янських народів.

          За ініціативою  Івана Іванченка в  с. Смяч було  створено музей, куди він передав  багато особистих  знахідок. Дослідник  вів активну громадську роботу,  листувався з  науковцями Академій Наук , очолював   місцеву  організацію товариства охорони пам’яток  історії і культури, часто виступав  з лекціями та  бесідами. Сумлінна праця Івана Федоровича відзначена багатьма нагородами.

Більша частина предметів  зібрана пошуковцем у Новгород - Сіверському,  Менському та Сосницькому  районах. Дослідження  І.Іванченка вийшли далеко за межі аматорства та стали справжньою школою археології.