Назад

З творчої лабораторії письменника

1 вересня 1907 року Михайло Коцюбинський закінчив роботу над оповіданням «В дорозі».

Герой оповідання Кирило не може знайти середини між самозреченою боротьбою із суспільним злом та своїм бажанням мати звичайне людське щастя.

Спочатку він ладен зректися всіх своїх ідеалів заради «природнього існування», але, побачивши абсолютне виродження колишніх своїх соратників, розуміє, що сите міщанське життя – зовсім не те, чого він прагне і заради чого має зректися якоїсь частини своєї особистості.

Вперше оповідання було надруковано у збірнику  «Дзвін», який вийшов у Києві у 1907 році, згодом публікувалося в інших збірках творів М.Коцюбинського. Рукопис його зберігається у Чернігові.

1867 року в Чернігові помер Опанас Васильович Маркович(1822–1867) – український фольклорист-етнограф, громадський діяч, член Кирило-Мефодіївського братства. Перший чоловік української письменниці Марії Вілінської (Марко Вовчок), який значно вплинув на її літературну діяльність. Похований на Болдиних горах біля Іллінської церкви.

1894 року в м. Конотоп Чернігівської губернії (нині Сумської області) народився Марко Григорович Вайнштейн (1894–1952) – музеєзнавець, художник, історик живопису і архітектури. Завідувач Чернігівського державного музею з травня 1925 до червня 1931 року. Поряд із власне музейною роботою М. Г. Вайнштейн вів енергійну діяльність з охорони музейних пам’яток. Звільнений з роботи за так звану антирадянську діяльність. Помер у Москві.

В Україні запроваджена національна валюта гривня

Після відновлення Україною Незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк увів у обіг купони багаторазового використання. Правову підтримку купонокарбованці отримали 20 березня 1991 року з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність». Деякий час одночасно в обігу перебували і рублі, і купонокарбованці. А з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, у наслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

Ще 1992 року розпочато роботу над гривнею. Перші банкноти за дизайном художників Василя Лопати і Бориса Максимова надруковані у Канаді та Великобританії.

         І сьогодні слід згадати про Василя Лопату – українського художника і прозаїка. Він був членом Національної спілки художників України (1971), Національної спілки письменників України (2006). Лауреат Національної премії           ім. Т. Г. Шевченка (1993), народний художник України (2001), лауреат літературної премії імені Олеся Гончара (2007), лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки (2008).

Народився 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району на Чернігівщині. І відколи себе пам’ятав, весь час малював. У 1970 році закінчив графічний факультет художнього інституту. Вчився він у митця зі світовим іменем – В. І. Касіяна. Пізніше працював у творчій майстерні М. Дерегуса.

Загальну концепцію банкноти, гаму й образ розробив Борис Максимов. Василь Лопата був співавтором ескізів гривні і з фотографій історичних людей виконав портрети, які потім були використані на купюрах першого зразка. Також художник Василь Лопата готував пейзажі, орнаменти, які можна побачити на реверсі банкноти. Гроші – це символ держави, тому аверс і реверс банкноти мають бути співзвучні історично, нести певне політичне навантаження.

А іще наш земляк, Василь Лопата оформив український та дипломатичний паспорти в 1991–1993 рр.

Твори Василя Лопати зберігаються у Національному Художньому музеї України, Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського художніх музеях Чернігова, Полтави, Дніпропетровська, Сум, а також у Бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні, в Українському Музеї в Нью-Йорку, у Музеї Стенфордської єпархії УГКЦ у США, Музеї при Українському Католицькому Університеті в Римі.

Василь Лопата – почесний громадянин міст Вінніпега і Брандона (Канада).

Назад