Назад

Могутня сила творчості

4 серпня 1854 року народилася Марія Заньковецька – видатна українська акторка,  одна з найяскравіших зірок у театральному просторі останніх десятиліть ХІХ – перших десятиліть ХХ століття.

          Сучасники геніальної акторки називали її найбільшою силою і дорогоцінною окрасою рідної сцени, ясною зорею нашого театру, його світлим сонцем. Де б вона не виступала, її зустрічали і проводжали безкінечні овації. Відзначення творчих ювілеїв Марії Заньковецької ставали справжніми національними святами, а її ім’я належало до найбільш популярних і улюблених українських імен.

          Талантом Марії Заньковецької захоплювався і Михайло Коцюбинський. По можливості, завжди відвідував вистави з її участю.

Богдан Лепкий, професор Ягеллонського університету, талановитий літератор, критик і перекладач, згадував, як 1905 року в Кракові з Михайлом Коцюбинським він побував на виставі місцевого драматичного театру. Ролі виконували провідні польські актори К.Камінський, С.Висоцька, Л.Сосновський (Сольський) та ін. Михайло Михайлович був у захваті: «Ох і грають! Наші побутовці не гірші артисти, але, коли би ви побачили Заньковецьку! Боже ти мій! Невже ж може бути більша артистка від неї? Це не гра, це переживання, такі могутні, сумні або й веселі, що їх не забудеш ніколи».

          А коли у 1908 році українське громадянство відзначало 25-річний творчий ювілей акторки, від імені чернігівців саме Михайло Коцюбинський склав лист-вітання Марії Заньковецькій з нагоди її славного ювілею:

«Вельмишановна Маріє Костянтинівно!

Кожний, хто тільки знає українську сцену, хто знає її діячів, той ніколи не забуде Вашого імені, не забуде його й історія України. Тепер ми дочекалися свята Вашої праці і поспішаємо на те свято! Незабутній Кобзар українського горя поставив слово на сторожі, а Ви понесли те слово, щоб палити серце, щоб будити ним чуйність до світла і рідної мови. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці Весни!

Ми не маємо змоги перечислити тут усі Ваші заслуги для рідного краю; ми не маємо змоги змалювати тут силу Вашого таланту – та й це, певне, краще зроблять ті, котрі присвятять свій час розгляду нашої штуки, – ми  тільки щиро бажаємо Вам довгого віку, сили, енергії, так як Україні бажаємо найбільше таких людей, як Ви!»

Лист підписали голова ради товариства «Просвіта» в Чернігові М.Коцюбинський, члени ради М.Жук, В.Коцюбинська, Т.Шкуркіна-Левицька, І.Шраг.

Фото улюбленої акторки прикрашало одну з кімнат у домі Коцюбинських.

Цього ж дня у 1939 році народився відомий чернігівський художник Олексій Потапенко,  член Національної спілки художників України, учасник багатьох виставок. Твори його зберігаються у колекціях Чернігівського обласного художнього музею ім. Г.Галагана, Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського, у приватних колекціях. Лауреат обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського за 2006 рік. Удостоєний звання лауреата за цикл робіт «Українська рапсодія».

О. Потапенко належить до тих художників, яким вдається створити на полотні  окремий світ, що живе власним життям. Він дивиться на світ прискіпливим поглядом і зображує його мовою живопису, але у власній системі світобачення. Художник свідомо оминає класичні канони та обмеження, що протягом історії мистецтва так часто нав’язувались авторам. Олексій Григорович говорить мовою живопису так, як відчуває його душа. А нам залишається лише пильно  придивлятися і зуміти прочитати його твори, відкрити для себе цілий світ цікавих думок і асоціацій. У центрі його художнього дослідження – сучасна людина, котра, однак, зберігає зв’язок із минулим своєї землі.

Назад