І з того дня все стало чорним і кривавим. Гриміли вибухи, летіла з неба смерть і танки, мов плямисті потвори, заповзали в наші міста, містечка і села. Вили сирени. Гради били по наших вояках і тих, хто намагався втікати від смерті. Злітали в повітря підірвані мости, аби ворог не пройшов. Та він все ліз і ліз, як саранча.
Клята війна змусила багатьох українців шукати прихисток десь поза домівкою. «Асвабадітєлі» багатьох позбавили всього надбаного роками. Та найстрашнішими були людські втрати, катування, каліцтва. Діти водночас подорослішали. Дорослі постаріли.
Ніжинська художниця Катерина Васечко до війни займалась улюбленими справами: акварельним живописом, виготовленням портретних ляльок, навчала дітей азам мистецтва. Війна змусила її покинути рідний дім, роботу. Першу графічну ілюстрацію на тему війни вона створила у підвалі, ховаючись із 6-ти річною дитиною від обстрілів. Потім з’явилися нові, навіяні війною і пропущені через себе, образи. Так з’явились цифрові сюжети, за кожним з яких стоять людські трагедії, зламані долі. Це про бучанську дівчинку, для якої світ розділився